ТВОРЧЕСТВО УЧЕНИКОВ (ПОЭЗИЯ)
МАРИНА СОБОЛЕВСКАЯ:
Вдихаю свіжість морозної зими,
Зігріта дотиком мережева імли,
Я йду і відчуваю прохолоди благодать,
Взамін цього багатства навіть нічого віддать…
Багатство й розкоші білявої блакиті,
Немов нитками сну поздовж прошиті.
Покрито все криштальним снігом
І хрускіт льоду роздається криком.
Це все частки маленької деталі,
Що будуть розквітати і надалі,
Це зірки на обрії величної природи,
Яка готує нам всіляко різнії погоди.
***
Безкрайній обрій припорошених лісів -
Безмовна тиша прадідівських віків.
Гармонія з собою, це те, чим вабить нас природа,
В скелястих схилах, танцюючих деревах – суть,
Та й в нас тваринная порода,
Проте в серцях людських любов стирає лють !
НАТАША КОВАЛЕНКО:
Прокинувсь від гарного співу.
Прокинувсь від гарного співу
не впізнаєш цього світу :
Учора був він ще білим ,
царювала над ним зима .
А сьогодні побачиш гай
й навіть ліс зеленими ,
малу травичку повсюди
кольорові квіти помітиш .
А над листочками молодими
пролетить зграя птахів казкових
Побачиш птахів, що з далеких країв летіли,
на Батьківщину із піснею прилетіли .
Прокинувсь від гарного співу
не впізнаєш цього світу.
Весь зелений, весь казковий
Цей великий край весни.
АНДРЕЙ КОЗАК:
В УТРЕННЕМ НЕЖНОМ СВЕТЕ МЕДЛЕННО ТАЮТ ЗВЕЗДЫ
ЛЕГКОЮ ДЫМКОЙ ЛАСКАЕТ ЗЕМЛЮ ПРОЗРАЧНЫЙ ТУМАН
ВЕТЕР ВЗЛЕТЕЛ ДАЛЕКО – ПЕРВЫМ ВСТРЕЧАЕТ СОЛНЦЕ
ВТОРИТ ЛЕСНОЕ ЭХО УТРЕННИХ ПТИЦ ГОЛОСАМ